ГОЛОШТА́НЕЦЬ, нця, ч,, зневажл. Те саме, що голошта́нник. Сам [Сагайдачний] за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Сидить, горілкою частує, жартує, ніби й сам нетяга-голоштанець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 118.