ГОЛОЦЮ́ЦЬОК, цька, ч., діал. Голопуцьок (у 1 знач.). — А то приносить гніздечко якось і голоцюцьки:. «Що оце, мамо?» — «То, кажу, птичачі [пташині] діти такі» (Тесл., Вибр., 1936, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 117.

Голоцюцьок, цька, м. = Голопуцьок. Повне гніздо горобиних голоцюцьків. Левиц. Пов. 150.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 305.