ГОЛОСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. неперех. Віддавати голос (у 7 знач.) за кого-, що-небудь. З одної і другої купи хтось викликуваний заходив до канцелярії і голосував (Стеф., І, 1949, 135); — За мир голосуєм, бо миру Скрізь прагнуть народи землі (Ус., На.. берегах, 1951, 16).
2. перех. Обирати кого-небудь, вирішувати що-небудь поданням голосів. — Невже то правда: що б не голосував Матюха, завжди «одноголосно» проходить? (Головко, II, 1957, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 117.