ГОЛОСОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до го́лос 1, 3. Зрозуміло, що насичена почуттям сценічна мова викликає і збільшене голосове навантаження (Худ. чит., 1955, 16); [Xмара:] Він помітив у дівчини видатні голосові дані і почав працювати з нею (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 78).

∆ Голосові ́ зв’я́зки — внутрішні еластичні складки поверхні гортані, які беруть участь у творенні звуків. З порожнини носа повітря проходить у дихальне горло — гортань з її голосовими зв’язками (Наука.., З, 1960, 43); Голосова́ щіли́на — найвужче місце між голосовими складками, через яке проходить повітря при вдиху і видиху. На бічних стінках найвужчого місця порожнини [гортані] оболонка утворює пару складок, між якими знаходиться голосова щілина (Анат. і фізіол. люд., 1957, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 117.