ГОЛОСНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Гортань. Дурний, хто, помилок лякаючись, Не смів братися до діла, — Так, як би я не їв, лякаючись, Щоб кришка в голосницю не влетіла (Фр., XI, 1952, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 117.

Голосниця, ці, ж.

1) ? Я ж його (пристріт) викликаю…. з вух, з під вух, з голосниць, з під голосниць. ЕЗ. V. 52.

2) Вертикально стоящее бревно въ куполѣ гуцульской церкви. Шух. I. 117.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 305.