ГОЛОСНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до голосни́й 1. Розбуджує, буйнесенька, Вона [весна] увесь засклілий мир, І пісня голоснесенька Злила усе (Манж., Тв., 1955, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 116.