ГОЛОСЛІ́ВНО. Присл. до голослі́вний. Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (Панч, І, 1956, 536).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 116.