ГОЛО́МШИТИ, шу, шиш, недок., перех., розм. Сильно бити. Входить Уляна.., з злістю хватає за чуб Андрійка й давай його голомшити (Коцюб., І, 1955, 441).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 115.