ГОЛОВУ́СИЙ, а, е, розм. У якого немає вусів; безвусий. -А це хто? Сини? — спитав головусий.., вказуючи на нас (Ірчан, І, 1958, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 113.