ГОЛОВОТЯ́ПСТВО, а, с., зневажл. Поведінка головотяпа. Вона [народна творчість] висміює залишки буржуазного світогляду, пережитки старої моралі, ледарство та головотяпство окремих людей (Рильський, III, 1956, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 113.