ГОЛОВОЛО́МКА, и, ж. Складна загадка або задача, для розв’язання якої потрібна кмітливість. Стало на подвір’ї тихо, як на уроці задачі-головоломки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193); Багато слів з Олегового диктанту можна було б умістити в такий журнал як цікаві головоломки (Донч., II, 1956, 352).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 113.