ГОЛОВОКРУ́ТНО, рідко. Присл. до головокру́тний. Він уже знає, як шахтарі звуть велику й головокрутно глибоку камінну яму, звідки подається у вагонетках залізна руда! (Ле, С. Голубар, 1950, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 113.