ГО́ЛОВНО, присл.

1. Головним чином. На письмовому столі біля телефонного апарата безладною купкою викладена ранкова пошта; тут головно медичні журнали (Вол., Місячне срібло, 1961, 49).

2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певної оцінки висловлюваної думки. Головно, мені по умовах здоров’я не слід зоставатись тут [у Києві] довше (Л. Укр., V, 1956, 334).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 112.