голо́блі — дві жердини, прикріп­лені кінцями до передньої частини воза, саней тощо, в які запрягають коня; символізують самого коня, а також спільне лихо, коли кажуть: «У голоблях так тягне чорний, як і білий»; вагітній у деяких місцях радили переступити через голо­блю, тоді будуть легкими пологи. Гнись, не гнись, а в голоблі стано­вись (прислів’я); Не по коню, та по голоблях (М. Номис); фразеоло­гізм: поверта́ти голо́блі — поверта­тися з півшляху назад або, переду­мавши, звертатися з чим-небудь до когось іншого. [К р и ц ь к и й:] Може, краще мені повернути голоблі куди в інший бік (Леся Українка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 140.