Голиця, ці, ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574.

2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ. Конст. у.

3) = Гонишна сітка. Браун. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 300.