ГОЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до го́лий. Діточки твої, як сиріточки: і голенькі, і босі, і голодні (Кв.-Осн., II, 1956, 111); Тут маленькі, голенькі дубки, Наче діти, схилялися вниз (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 106.