ГО́ЛЕННЯ, я, с., рідко. Те саме, що голі́ння. Борода свербіла після голення (Коцюб., 1, 1955, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 106.

го́лення — давній обряд першого бриття вусів і бороди у юнаків (описано у повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський»).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 139.