ГО́ЙКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Покрикувати «гой». Кошуба був дуже працьовитою людиною, своє поле орав ялівкою, гойкав на все село, за що і прозвали — гойкалом (Чорн., Потік.., 1956, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 106.

Гойкати, каю, єш, гл. Кричать. Вх. Зн. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 299.