ГОЙДНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до гойда́ти 1. Вечір.. Інде легенький вітерець високу очеретину гойдне, кахне сполохана качка (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 117); Батько гойднув колиску, і вона заскрипіла тихо-претихо (Донч., V, 1957, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 106.