Про УКРЛІТ.ORG

гой

ГОЙ, виг., рідко. Те саме, що гей 5. Гой, гой, гой! Кінь мій вороний Вже не мій, вже не мій! (Метл. і Кост., Тв., 1905, 6); У неділю перед тим, як до церкви йти, заспівали дівчата: Ой рано-рано Море ся розграло [розігралося], Гой у тому морі Марія потопає (Мур., Бук. повість, 1959, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 105.

Гой, гоя, м. Евреи называютъ этимъ именемъ христіанъ. На правобережья употребляется въ значеніи дурачекъ. Дурний гою, продав кабак (гарбуз) замісць лою. Ном. Та прийди ж, гою, сядь собі, я горілки дам тобі. Чуб. V. 1088.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 299.

вгору