ГОДО́ВАНЧИК, а, ч. Пестл. до годо́ванець. Якось при дворі пана старости ніби зустрічав[Михась] цього улесливого годованчика (Ле, Хмельницький, І, 1957, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 104.