ГОДИННИКА́Р, я́, ч. Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники. Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (Фр., IV, 1950, 205); Високу оцінку нашій годинниковій промисловості дали англійські годинникарі, які відвідали влітку 1956 року Радянський Союз (Наука.., 12, 1960, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 103.