ГО́ДЕН див. го́дний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 102.

Годен, дна, дне Краткое окончаніе отъ годний.

1) = Годний годен у бога. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. Гол. IV. 450.

2) Не годен. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 297.