ГОГОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. гоготі́ти і звуки, утворювані цією дією. Прислухаюсь до гоготіння вогню в печі, до невтомного голосу цвіркуна під піччю (Збан., Єдина, 1959, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 102.