ГО́ГЕЛЬ-МО́ГЕЛЬ, ГО́ГОЛЬ-МО́ГОЛЬ, ю, ч. Сирий жовток яйця, стертий з цукром. * У порівн. Вода стає з синьої зеленою, а далі жовтою, як гогель-могель (Коцюб., III, 1956, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 101.