Про УКРЛІТ.ORG

говорючий

ГОВОРЮ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що говірки́й. Всі стали веселі, говорючі, всі говорили, й ніхто нікого не слухав (Н.-Лев., III, 1956, 69); * Образно. В спеку під дубком Напоїть рівчак говорючий (Бор., Тв., 1957, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 101.

вгору