ГОБО́Й, я, ч. Дерев’яний духовий музичний інструмент, за висотою звуку середній між флейтою і кларнетом. Розвиваючись від басів, він [мотив] блискавично швидко переноситься до скрипок, флейти, гобоя і кларнета (Мист., 1, 1952, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 100.