ГНІТ1, ч.1. род. а. Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення. Щоб огірки не спливали і весь час були в розсолі, на вкладене дно кладуть невеликий гніт — кусок граніту або мармурової плити (Укр. страви, 1957, 408); Бочки і діжки через кожні 5-6 днів обмивають зовні кип’яченою водою, а в діжках, крім того, змивають кружки і гніт (Колг. Укр., 8, 1956, 36); * У порівн. Сум найшов на неї несподівано й неначе важким гнітом нагнітив її душу (Н.-Лев., IV, 1956, 295); // род. у. Тиск, тиснення чого-небудь. Черствіє серце, гасне ум, Безсилі груди рвуться з болю; Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (Граб., І, 1959, 189); * Образно. Часом він [Єгипет] ворушивсь.. Глухо порикував, наче підземний вогонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам’яної (Л. Укр., І, 1951, 423).
2. род. у. перен. Те, що морально пригнічує, мучить; тягар. Коли ж погадав [Чіпка], як вони поберуться, житимуть у парі, — од серця одійде важкий гніт (Мирний, II, 1954, 237); Пам’ять працювала кволо, на душі лежав нестерпний гніт (Дмит., Розлука, 1957,6).
3. род. у. Насильний вплив на кого-небудь; утиск, пригноблення. Його [І. Франка] інтересують соціальні й економічні сторони того [сільського] життя, гніт, страждання і всяка кривда (Коцюб., III, 1956, 36); Москва — це центр нового соціалістичного суспільства, в якому немає класового і національного гніту (Бажан, Наша Москва, 1954, 405).
ГНІТ2, Гнота́, ч. Стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.), для змащування чого-небудь і т. ін. Гніт в каганчику тихенько Стане мріти й притухати (Щог., Поезії, 1958, 254); Було тихо. Лише потріскував гніт свічки, що горіла одинока на столі (Ю. Янов., І, 1958, 188); Іван заправив гніт [у лампу], загвинтив машинку, поставив ковпачок і надів скло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 68); * У порівн.Тихо, наче гніт у каганці, зотлівало його старе життя (Мирний, IV, 1955, 30); // Горючий шнур для запалювання чого-небудь, проведення вибухів, а також для передачі вогню на відстань. Він одразу згадав, що патрони позабивано неглибоко, що гноти були короткі. Вибух мусить бути зараз — ось-ось (Гр., Без хліба, 1958, 149); Роблять глибокі діри [в скелі]. Закладають туди набої. Проводять запальний гніт (Трубл., І, 1955, 188); *У порівн. Голос блиснув і спалахнув, як гніт (Головко, І, 1957, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 96.