ГНІЙНИ́Й, а́, е́. Прикм. до гній 1. Гнійні виділення; //Який гноїться; з гноєм; з якого виділяється гній. Квітки і олію лаванди з давніх-давен застосовують при лікуванні гнійних ран, опіків та ревматизму (Ол. та ефір. культ., 1956, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 96.

Гнійний, а, е.

1) Навозный, унавоженный. Гнійне поле. Камен. у.

2) Гнойный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 294.