ГНОЙОВИ́К, а́, ч. Один з видів пластинчастовусих жуків, що живе в гною і живиться ним. Гнойовики.. їдять гній і годують ним своїх личинок (Шкідн. поля.., 1949, 71); * У порівн. Білогруд побачив бельгійську вантажну машину, що вкочувалася на вулицю спаленого села, немов величезний жук-гнойовик (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 98.