ГНИЛУВА́ТИЙ, а, е. Трохи гнилий. Тараня була дуже давня, лежала, трухла й гнилувата (Н.-Лев., II, 1956, 210); Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (Собко, Кавказ, 1946, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 93.