ГНИЛИ́ЦЯ, і, ж. Пригнилий плід дикої груші. — Ми перерили все — хоч би тобі гнилиця… Вертайтеся, бо нічим поживиться (Гл., Вибр., 1957, 204); Сад.. ще виповнений осінніми пахощами яблук, слив, гнилиць (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 93.

Гнилиця, ці, ж. Дикая груша, которую ѣдятъ только прогнившею. Ном. № 12217. Ум. Ниличка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 293.