ГЛЯ́НЦЕВИЙ, а, е. Який має глянець; блискучий. Воронов замислився. Червоним олівцем на великому чистому аркуші глянцевого паперу він намалював якісь квадратики, півкола (Собко, Біле полум’я, 1952, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 91.