ГЛЯДІ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, недок.

1. рідко. Мати вигляд; виглядати. Старенька вже [пані], а на висках кучері, у перснях у блискучих, то ніби й молодо глядиться (Вовчок, І, 1955, 45).

2. Берегти себе, бути обережним. Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють (Укр.. присл.., 1955,145); Ще й на воротях дядько Гордій застеріг: — Глядися ж, Давиде!(Головко, II, 1957, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 91.