ГЛУШИ́ТИСЯ, глу́шиться, недок. Пас. до глуши́ти. Треба було, щоб і біля хати було чисто,.. а огород не вкривався бур’янами, щоб під ними не глушилась корисна рослина та стигла на сонці усяка овощ… (Мирний, IV, 1955, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 90.