ГЛУШИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. спец. Пристрій, що зменшує силу звуку, шуму двигуна і т. ін. На тракторі.. встановлено глушитель шуму (Лікар. експертиза.., 1958, 31).

2. перен., зневажл. Той, хто перешкоджає розвиткові, вияву чого-небудь. В наш вік глушителям критики нема пошани! (Горд., 1, 1959, 598).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 90.