ГЛУШ, і́, ж., рідко. Те саме, що глушина́. У глуш залазила [дівчинка] густу, грибочки там знаходила… (Забіла, Промені, 1951, 48); Еней з Сивиллою попхався В пекельную подалі глуш; Як на дорозі повстрічався 3 громадою знакомих [знайомих] душ (Котл., І, 1952, 146); Жила удова коло бучного міста.., а такого вбожества.. то хоть би і у глухій глуші пошукати (Вовчок, 1,1955, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 90.