Про УКРЛІТ.ORG

глухувато

ГЛУХУВА́ТО. Присл. до глухува́тий 2. Лагідний, ласкавий, глухувато-одноманітний, він [туркіт горлиці] таїть у собі якийсь особливий чар (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 74); — Ми чули тут доповідь товариша Мартинова,сказав [Чумак] напружено, глухувато (Донч., І, 1956, 442).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 90.

вгору