ГЛУХЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до глухи́й 1, З, 4. Непоказна вона з себе, кирпатенька і.. глухенька (Барв., Опов.., 1902, 308); Глухенька доріжка поміж хат покрутилася хуторами (Головко, II, 1957, 10); Близенько коло маленького хуторця глухенького темно зеленів та шумів [гай] (Вовчок, І, 1955, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 88.