ГЛУХА́Р, я́, ч.

1. Великий птах з родини тетеревових; глухий тетерев. Не росомаха в сітях віт — важкий глухар злітає… (Гонч., Вибр., 1959, 280); В Карпатських і Кримських горах можна зустріти.. рябчиків, глухарів, лебедів (Цюпа, Україна.., 1960, 88).

2. розм. Глуха людина. [Васильович:] Та ну тебе. Глухий чорт. [Федорович:] Як ’ти сказав, Васильовичу? [Васильович:] Глухар! (Мик., І, 1957, 27); Уночі вартує глухар Щур (Скл., Помилка, 1933, 63).

3. Великий гвинт з шестигранною або квадратною голівкою. Інколи [при з’єднанні деталей] замість шпильок застосовують глухарі.., що формою подібні до болтів, але виконують роль шпильок (Практ. з машинозн., 1957, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 88.