ГЛУ́ПСТВО, а, с., рідко.

1. Властивість за знач. глу́пий. — Ви велика людина і добре розпізнаєте глупства і доброчинність у суспільстві (Рибак, Помилка.., 1956, 274).

2. Нерозумний вчинок, задум, вислів. [Ярош:] Ні, поки ти молодий, ти не забезпечений від глупства (Мик., І, 1957, 510); — Не кажи, вуйку, глупства, — зашипіла озираючись Вінцусиха (Мур., Бук. повість, 1959, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 88.