ГЛУЗЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до глузли́вий. — Він винен? — поспитала [Ольга] тихо, заховуючи в очах глузливість (Кач., II, 1958, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 87.