Про УКРЛІТ.ORG

глузд

ГЛУЗД, у, ч., розм.

1. Те саме, що ро́зум. [Уляна:] Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема (Кв.-Осн., Вибр., 1937, 392); Я перебрав усі плани, які тільки може придумати людський глузд (Мик., II, 1957, 54).

◊ Глузд за ро́зум заверну́в — про стан людини, коли вона не може нормально мислити або діяти. Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув? (Котл., І, 1952, 185); 3 глу́зду з’ї́хати (скрути́тися, зсу́нутися); Глу́зду ріши́тися — втратити розум, стати божевільним. Настрій у мене препоганющий. Чи люди подуріли, чи, може, я з глузду з’їхав (Кол., На фронті.., 1959, 96); Вже ніхто із глузду не скрутився, І досі не чутно, щоб хто на трьох жінках В тім царстві оженився (Гл., Вибр., 1957, 61); — Немає в мене більше дочки, як Явдоха! А вона ще не зсунулася з глузду, щоб проти батька іти! (Мирний, V, 1955, 197); — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він [чоловік] з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився (Дн. Чайка, Тв., 1960, 78).

2. Розумний зміст чого-небудь; рація, смисл. [Анна:] Скажіть, навіщо втікати нам тепер? Який в тім глузд? (Л. Укр., III, 1952, 394); Стаття В. Засулич — такий набір курйозів, з точки зору логіки і азбуки марксизму, що у читача, природно, може з’явитися думка, невже ж нема якогось іншого глузду в цьому безглузді? (Ленін, 19, 1950, 361); Тепер війна вже не здавалась йому, як під румунськими дотами, незрозумілим страховиськом, що в ньому важко було добрати глузду (Гончар, І, 1954, 377).

◊ Здоро́вий глузд — тверезе розуміння речей; розсудливість. Боляче змагалися розум і честолюбство. Переміг здоровий глузд: Йосиф Завадка остаточно вирішив забрати сина з гімназії (Вільде, Сестри.., 1958, 120); Йшли роки. Здоровий глузд і логіка підказували [Вікторові], що пора вже обзавестися сім’єю, а серце не приймало нікого (Руд., Вітер.., 1958, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 87.

Глузд, ду, м.

1) Умъ, разумъ, смыслъ, сознаніе. Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80. З глузду зсунутися, з’їхати, скрутитися, спасти. Сойти съ ума. Ном. № 6332. Шевч. 300. Глузди відбити. Лишить разсудка. Ном. № 6333. До глузду прийти. а) образумиться; б) опомниться. глузду відбитися. Лишиться ума, рехнуться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 290.

вгору