Глоба, би, ж.

1) Согнутое отъ природы дерево.

2) Желѣзный клинъ. Черниг.

3) Переносно: хлопоты, забота, обуза, непріятность. Оце мені глоба на шию з отцією роботою!

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 290.