ГЛИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до глита́ти. — А бач, торгуєте? — одказав хазяїн, глитнувши чималий ковток чаю… (Мирний, III, 1954, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 86.