ГЛИТАЙНЯ́, і́, ж. Збірн. до глита́й. Щоб глитайні не піддатись — у колгоспи, нум, єднатись! (Укр.. присл.., 1955, 349); [Незаможник:] Ми тобі такої землі дамо, що ти репнеш надвоє. Глитайня проклята! (Мик , І, 1957, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 86.