ГЛИ́ПНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до гли́пати. Він підняв живо голову і глипнув журливо на неї (Коб., II, 1956, 73); Марія глипнула на годинник над дверима і відразу схопилася за дійницю: пора! (Вільде, Опов., 1954, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 85.

Глипнути, ну, неш, гл. Однокр. отъ глипати. Глянуть. А дівчина — чорні очі — глипла доокола. Федьк. І. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 289.