ГЛИ́НЯСТИЙ, а, е.
1. Який містить у собі глину, багатий на неї. Дике провалля повиставляло проти сонця свої глинясті жовті стіни (Н.-Лев., II, 1956, 382); Сніг наче ждав, коли загорнуть яму, і навскісно почав падати на землю, притрушувати білим цвітом свіже глинясте груддя (Стельмах, Хліб.., 1959, 182).
2. Який має колір глини. І справді, сіруватий, глинястий вигляд має його [Храпкова] відгодоване, але зморене обличчя (Ле, Міжгір’я, 1953, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 85.