Про УКРЛІТ.ORG

глиняник

ГЛИ́НЯНИК, а, ч. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін. Пріська закомандувала винести ослони, глиняники, бо ще ж і знадвору треба вимазати (Речм., Весн. грози, 1961, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 85.

вгору