ГЛИ́НУ́ТИ, и́ну́, и́не́ш, док., перех., рідко. Жадібно, поквапливо ковтнути; поглинути. Прилетить [Змій], тебе глине (Сл. Гр.); * Образно. Йому [Жовтню] путі залізом закривали, Тортурами, оманою страшною. На інших землях глинули підвали Його пророків (Воронько, Тепло.., 1959, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 85.